Для дбайливих мам та татусів

Експерименти, що проводяться за останні роки, показали, що швидке читання активізує процеси мислення і є одним із засобів вдосконалення учбового процесу для найрізноманітніших рівнів навчання, від початкової до вищої школи.

Оптимальне читання – це читання із швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150 слів в хвилину. Саме до такої швидкості пристосувався за багато століть апарат артикуляції людини, саме при цій швидкості досягається краще розуміння тексту.

Так з якою ж швидкістю читання повинні читати учні, що закінчують початкове навчання?

Якщо проаналізувати успішність учнів 5-х класів, то можна зробити висновок, що відмінниками стали діти, які у кінці початкового навчання мали швидкість читання в межах 130-170 слів в хвилину. В середньому приблизно 150 слів в хвилину. Ті, хто став хорошистами, мали техніку читання від 100 до 140 слів в хвилину. В середньому це 120 слів в хвилину. Трієчники мали швидкість читання 80-90 слів в хвилину – приблизно, звичайно. Така закономірність.

Запишемо дріб. У чисельнику 40000, в знаменнику 80. 40000 слів – це об’єм газети на шести сторінках, а 80 слів в хвилину – таку швидкість мають деякі старшокласники.

Значить, школяр прочитає газету за 500 хвилин, або за восьмигодинний робочий день!

Слабочитающий учень, перейшовши в середнє, а потім і в старшу ланку школи, буде, якщо не тонути, то захлинатися в потоці інформації. Цей учень приречений на неуспішність. І яких би великих учителів не запрошували б ви до цього учня, нічого у них не вийде, поки вони не навчать елементарному – читати.

Сподіватися абияк, на те, що з роками побіжність читання прийде сама, не коштує. Дгугокласники знаходяться в тому сприятливому віці, коли можна добитися оптимальної швидкості, вони мають практично невичерпний резерв підвищення техніки читання.

Поради

При роботі над книгою важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ.

Пам’ять людська влаштована таким чином, що запам’ятовується не те, що постійно перед очима, а то, що мелькає: тобто, то ні. Саме воно створює роздратування і запам’ятовується. Тому, якщо ми хочемо освоїти якісь уміння, довести їх до автоматизму, до рівня навички, то ми зовсім не повинні проводити довгі вправи, довгі за часом; ми повинні вправи проводити короткими порціями, але з більшою частотою.

Що ж частенько спостерігається у багатьох сім’ях? Тато або мама саджають свою дитину, і говорять наступне: Прочитай ось цю казку. Поки не прочитаєш, з-за столу не виходь. При тій низькій техніці читання, яку має першокласник, йому необхідно година – півтора, щоб прочитати цю коротеньку казку. Це година – півтора дуже важкої роботи. Тато і мама припускаються тут дуже серйозної педагогічної помилки, пригнічуючи у дитини бажання читати. Було б набагато краще, якби домашнє тренування проводилося трьома порціями по 5 хвилин. Невеликий абзац дитина прочитує і переказує його зміст. Через годину-два ще одна порція. Перед сном ще одна порція.

Якщо дитина не любить читати, то потрібний режим щадного читання.